четвер, 8 листопада 2012 р.

Дослідження творчості "Період заслання"

Арешт і заслання

Навесні 1846 року Шевченко прибув до Києва, оселився в будинку (тепер — Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка) в колишньому провулку «Козине болото». У цей час були написані балади «Лілея» та «Русалка». В квітні Тарас пристав до Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. 27 листопада 1846 року Шевченко подає заяву на ім'я попечителя Київського навчального округу про зарахування на посаду вчителя малювання у Київському університеті Святого Володимира, на яку його затвердили 21 лютого 1847 У березні 1847 року, після доносу, почалися арешти членів братства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847, відправили під конвоєм до Петербурга й ув'язнили в казематі так званого Третього відділу. Під час допитів поет виявив неабияку мужність і незалежність: він не зрікся своїх поглядів і не виказав нікого з братчиків. Перебуваючи біля двох місяців за ґратами, Шевченко продовжував писати вірші, що їх згодом об'єднав у цикл «В казематі». Серед в'язничних мурів, чекаючи кари, Шевченко зміг написати таку рідкісну перлину лірики, як вірш «Садок вишневий коло хати…». Безмежну любов до України поет висловив у вірші, що починається рядками «Мені однаково, чи буду / Я жить в Україні, чи ні».
Шевченка, у якого під час обшуку знайшли альбом поезій «Три літа», покарали набагато тяжче, ніж інших притягнених до слідства братчиків: заслали в солдати до Оренбурга. На вироку Микола І власноручно дописав: «Під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати». В Орській фортеці всупереч суворій забороні, Шевченко продовжував крадькома малювати і писати вірші, які йому вдалося переховати й зберегти в чотирьох «захалявних книжечках» (1847, 1848, 1849, 1850). За того часу Шевченко написав поеми «Княжна», «Варнак», «Іржавець», «Чернець», «Москалева криниця» та багато поезій. Поет цікавився життям казахів, що кочували в околицях фортеці, вивчав їх пісні й легенди та малював сценки з їхнього побуту.
Деяке полегшення становища Шевченка стало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. Перебування на о. Кос-Арал було дуже продуктивним у його творчості. Крім виконання численних малюнків, сепій та акварелей, Шевченко написав поеми «Царі», «Титарівна», «Марина», «Сотник» і понад 70 поезій, у яких відбиті важкі переживання, спричинені неволею і самотністю. В Оренбурзі Шевченко зблизився з засланцями-поляками, учасниками повстання 1830 — 31, і заприязнився з польським істориком Бр. Залеським, з яким пізніше листувався. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув'язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт, на півострів Мангишлак.

Далісмен-мула-аул (папір, акварель, 1851)
Семирічне перебування поета в Новопетровській фортеці — це найважчі часи в його житті. Та — незважаючи на найсуворіший нагляд, на моральні страждання і фізичне виснаження — Шевченко таємно продовжував малярську й літературну діяльність. Лише під час так званої Каратауської експедиції, влітку 1851, він виконав біля 100 малюнків аквареллю й олівцем (зокрема «Вид на гори Актау з долини Агаспеяр», «Гора в долині Агаспеяр», «Гори в долині Агаспеяр», «Кладовище Агаспеяр»). Знайшовши коло форту добру глину й алебастр, Шевченко почав вправи в скульптурі. Серед виконаних ним скульптурних творів були й 2 барельєфи на новозавітні теми: «Христос у терновому вінку» і «Йоан Хреститель». Поет тоді почав писати російською мовою повісті з українською тематикою та багатим автобіографічним матеріалом («Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музыкант», «Художник», «Несчастный», «Близнецы» та інші).
Тільки через 2 роки після смерті Миколи клопотання друзів увінчалися успіхом, і поета звільнено з заслання у 1857 р. Коли стало відомо про майбутнє звільнення Тараса Шевченка від солдатчини, фельдфебель І лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу Мусій Анакієв дав йому змогу вільний від служби час проводити на свій розсуд. Довідавшись про звільнення, Шевченко цілком наново переробив написану ще в 1847 поему «Москалева криниця», а також почав вести російською мовою «Щоденник» («Журнал», з 12 червня 1857 до 13 липня 1858) — цінне джерело до біографії Шевченка, яке свідчить про високий рівень культури мислителя. У серпні 1857 Шевченко залишив Новопетровськ і рибальським човном дістався до Астрахані, а звідти пароплавом прибув до Нижнього Новгорода. Тут поетові довелося затриматися майже на півроку. В'їзд до Москви й Петербурга йому було заборонено. Хоч у Нижньому Новгороді Шевченко жив під пильним наглядом поліції, він не тільки брав участь у культурному житті міста, а й написав поеми «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава», закінчив повість «Прогулка с удовольствием и не без морали», намалював понад 20 портретів і зробив чимало архітектурних малюнків.

етапи творчості

Ми розробили дослідження


Взаємозалежність образів родини та держави
в поетичних творах Тараса Шевченка
(дослідження)

Постать титана… А в серці й досі болить пошук справедливості. Вогонь запалав якось випадково, несподівано. Просто камінчик горя вдарився об стіну страждань – і ясна іскорка майнула кудись у нескошене жито. Хто знав, що оте хлоп'я, яке билося з бур'янами, – майбутній Пророк, що оте лопушине латаття – знамено свободи, символ вічної віри. З іншого боку, Кобзар з'явився в часи найбільшої скрути, народного занепаду, став жертвою долі, що покликана була своїм стражданням підняти народ. Історія просто вирахувала час, коли мав з'явитися обраний.
Нехай тепер його звеличують, наслідують його ідеї, підтримують переконання, хтось навіть критикує. Головне – не втрапити в замкнуте коло, бо тоді його заповіт буде втрачено назавжди. За його віру, любов, що воскрешає, народ повинен берегти його думку, його надію, тільки не перетворюючи його на ідола. Звичайно, це підносить обрану людину, але й знищує пам'ять про неї.
Життя Кобзаря – то духовний поштовх, аж занадто сильний для битої долею нації; то відправна точка, з якої мають народжуватися нові ідеї, нові прагнення. Чіпляючись за минулі досягнення, ми самі заводимо себе в глухий кут, бо зараз інший час, і дивно, що після здобуття незалежності питання боротьби, протистояння несправедливості чомусь втрачає актуальність у свідомості народу, довгими роками гніту й репресій, здавалося б, привченого до бунтарства. Образ Шевченка слід сприймати як образ постійних змін, постійного переродження; боротьба не припиняється ніколи, і не можна зупинятися на досягнутому. Він не зупинявся.
Болісно і якось пригнічено звучить у всій творчості великого Кобзаря наївна й чиста хлоп'яча мрія. Мрія про спокій і затишок, велику й щасливу родину. Від неї дзеркальним променем відображається мрія про соборність, єдність України, що стала колись і навіки залишиться сім'єю письменника.
Усе своє життя Тарас Шевченко прагнув повернутися додому, на рідну землю, створити власний родинний вогник, дихати вільним повітрям. Його твори пройняті думками про віру, вірність, любов, єдність, підтримку – про те, чого сам він майже не мав; про зраду, гноблення, репресії, страждання – про те, що пізнав на собі. Сатирично звучить його ставлення до панів, влади, самодержавства. І тим чіткіше на цьому тлі вимальовуються картини родинного затишку й тихого подружнього щастя. Тому досить легко у творах Кобзаря простежити взаємозв’язок понять родини й держави, причини проведення паралелі між ними.
Почнемо з найпростішого й необхіднішого – з родини.
Безумовно, кожному відомий вірш Тараса Григоровича «Садок вишневий коло хати…». Стисла, але надзвичайно яскрава картина мирного селянського побуту – ніби спомин  душі поета (адже твір належить до циклу «В казематі»), давня картина його коротенького дитинства. Перебуваючи далеко від рідної землі, автор хоче вірити, що й досі десь є той куточок щастя, що ще не втрачено, загублено, ще неправедна влада ще не зруйнувала той осередок краси, гармонійного поєднання природи й особистості. Узагалі цікава особливість творів Пророка полягає в тому, що постійним образом у них є природа. Вона може зливатися з настроєм,  станом,  ліричних героїв, протиставлятися психологічному аспектові, але ніколи не залишається байдужою, відстороненою. Дуже схожий на «Садок вишневий коло хати» інший твір, написаний у засланні, - «І досі сниться: під горою…»

Ми дослідили питання "Творчість Т.Г.Шевченко"


Проблемне запитання проекту: Ким був Тарас Григорович Шевченко для українського народу і які життєві уроки залишив він нам, своїм духовним нащадкам?
Об’єкт дослідження: Життя і творчість Т.Г.Шевченка.
Проблемне запитання уроку: Чи був Т.Г.Шевченко гуманістом, просвітителем і педагогом?
Мета: 
Розкрити нові грані постаті Т.Г.Шевченка, які ще більше увиразнили б уяву учнів про особистість поета і стала ще одним доказом його феноменальності; глибше осмислити творчість великого Кобзаря.
·                  Розвивати здатність бачити об’єкт всебічно, виділяти його істотні ознаки, встановлювати відношення і причинно-наслідкові зв’язки.
·                  Виховувати потребу в спостереженні, формувати ціннісні орієнтири, особистісний досвід творчої діяльності учнів.
·                  Удосконалювати культуру мовлення та навики зв'язного мовлення.
·    Дослідження проблемного запитання ( аргументоване обґрунтування власної позиції)
·    Створення ( заповнення) опорних схем протягом уроку.
·        Формування умовиводів за ОС та встановлення істини за проблемним запитанням уроку.
·        Доповнення відповіді на проблемне запитання проекту «Ким був і які життєві уроки залишив нам, своїм духовним нащадкам?»
 Чи є якісь запитання, зауваження чи пропозиції щодо плану роботи на уроці?
·        Зверніть увагу на опорні схеми, над якими ви будете працювати протягом уроку- це допоможе вам систематизувати й узагальнити навчальний матеріал і дати відповіді на проблемне й тематичні запитання уроку- проекту.
·        Щодо оцінювання вашої роботи, то ви можете отримати бали за активну роботу на уроці, за роботу з опорною схемою, за виконання випереджувальних завдань вдома. Наприкінці уроку вам буде виведено підсумовуючий загальний бал.